Тадао Андо – японський архітектор, родом із міста Осака, що розташований у західній частині Японії. Робота з простором була його улюбленою та головною справою життя. Сьогодні спадщина Андо налічує близько 200 проектів: резиденції, бібліотеки, храми, музеї.
Що ж є творчість Тадао Андо і чому здається, що його роботи житимуть у віках?
Природа
Проекти Андо ґрунтуються на тісній взаємодії із природою. Концепції побудовані навколо неба, сонця, води і все це інтегрується в будівлю. Наприклад, музей сучасного мистецтва у Форт-Ворті є п’ять павільйонів, виготовлених зі скла і в сталевому каркасі, які асоціативно є продовженням водойми.
На відміну від традиційної японської архітектури, замкненої за своїм характером, творіння Андо набагато відкритіші у плані простору. Взаємодія з природою додає їм розкутості.
Природа є структурним елементом музею-готелю Benesse House. Медитативний дворик із басейном у формі овалу, а в ньому мальовничо потопає небо. Композиція завершується живим зеленим дахом.
Японський храм води несе у собі ідею діалогу із довкіллям. Тут важко визначити грань, де закінчується архітектура і починається пейзаж.
Світло
Розпізнавання стилю Андо. У кожному проекті архітектор намагається показати, яким чудовим може бути світло в будівлі.
Церква світла – хрест втрачає свою фізичну матерію. Тяжкі бетонні блоки розрізані променями, що підсилюють святість місця.
У кожному проекті гра світла та тіні відбувається по-новому. Змінюється розташування вікон, відкриваються тераси, прорубуються отвори у фасадах. Андо розкриває бетонні будівлі подібно до бутонів квітів, лише завдяки природному світлу.
Майстерно розставлені колірні акценти відводять колір на другий план. Глядач спостерігає велику кількість спокійних тонів без агресивних фарб.
Світлові перехрестя – структурний елемент вілли у Косиному.
А заходячи до музею мистецтв Тітю, складно повірити в те, що знаходишся під землею, адже все приміщення просто залите світлом.
Простий синтаксис
Творчість Андо характеризується простотою форм і ліній, його роботи ототожнюють із японськими хайками. Архітектор свідомо уникає зайвих деталей, зосереджуючи увагу на функціональності елементів. Об’єкти не намагаються сподобатися глядачеві, а просто виконують свою роботу.
Мінімум матеріалів
Для своїх робіт Андо використовує найпростіші матеріали – бетон, сталь, скло.
У бетонному Роу-хаусі (Адзума-хаус) його архітектурний почерк прочитується особливо легко – гладкі бетонні стіни, величезні брили зі скла, східна помірність та союз із природою.
Монолітний будинок складається з двох прямокутників – фасаду та дверного отвору. Зверху відкривається вид на три прямокутні блоки з атріумом у центрі.
Архітектура голих стін
Японській архітектурі загалом властиве почуття простору, проте в Андо воно набуває особливого значення. Простір цінується, порожнеча не є негативною ознакою, не є нулем. Вона глибока та різнобічна, вона наповнює будинок змістом.
